Не бачу особливого приводу впадати в розпач в зв'язку з подіями в Криму. Бо по правді кажучи дуже сумнівне задоволення в теренах власної держави мати анклав живучих в брежнівських часах орків. Особисто мені шкода бодай краплі крові наших свідомих співвітчизників за шматок пів-пустелі з народом що славить виродків в формі та без. Гадаю велика Україна це теж розуміє, тому так пасивно себе поводить. Нема за кого і за що там воювати. Не треба тримати, час неодмінно поставить все на свої місця. Років 5 їм вистачить аби усвідомити хибність сьогоднішніх кроків. Кримчани трохи побігають з триколорами а потом несподівано озирнуться і виявлять себе в глибині пів-острова, по серед рудого степу. Узбережжям на місці їхніх халабуд-"триста грн./доба з лоха" будуть маєтки нових господарів. Ось тоді і згадаються ненависний жовто-блакитний прапор, теляча мова та бендери. Тільки сумніваюсь що хтось відчує жаль до їхнього усвідомлення.
Короч як каже один джентльмен - "не хочешь лебедем лететь, лети бульдозеристом"(с).
